Очевидно, що українському суспільству ще довго доведеться тягнутися до
третьої хвилі розвитку людської цивілізації, яку Е.Тоффлер назвав
«суперіндустріальним суспільством». Але неминуче доведеться, напружуючи
індустріально-технологічні в’язи та морально-духовні сили, впрягатися в
цього глобального воза, якщо не хочемо опинитися на узбіччі
цивілізаційного розвитку. Бажаємо цього чи ні, але, незалежно від нашої
індивідуальної чи колективної волі, ми включені в глобальні космічні
процеси хоча б тому, що ми, українці, є на цій планеті Земля і повинні
боротися за своє місце під сонцем, мусимо виживати в умовах
глобалізованого світу. На жаль, українське суспільство не сконсолідоване
орієнтацією на успіх, на гідне державне самоздійснення. Політичні сили
передусім і виключно в своїх вузькопартійних інтересах розгойдують цей
хисткий державний корабель, намагаючись один перед одним вхопитися за
владне стерно. А куди прямувати, який вектор розвитку обрати — це вже,
мовляв, потім, коли дорвемося до влади.